Росія щотижня спрямовує в Україну сотні “добровольців”, які нині воюють на найактивніших ділянках фронту. Їх “заманюють” на війну високою зарплатою і позбавленням від кредитів, зате підготовка нових рекрутів триває кілька днів – вони майже не проходять перевірок і медкомісій, а в бій відправляють із радянським спорядженням.
Про це в інтерв’ю ВВС розповів росіянин Дмитро (ім’я змінено) з невеликого міста на Уралі, який мало не підписав контракт. За його словами, йому і товаришам по службі, разом із якими на початку 2000-х воював у Чечні, з військкомату дзвонили “вже по три-чотири рази”.
“У квітні запропонували поїхати добровольцем. Кажуть, зарплата від 130 тисяч, повне забезпечення харчуванням, формою і проїзд безкоштовно, тобто гроші на дорогу витрачати не потрібно. Але головне, обіцяли допомогти погасити кредити”, – зазначив він.
Відео дняPlay Video
Росіянин заявив, що кілька таких дзвінків проігнорував, але потім зацікавився, оскільки втратив підробіток, а без нього важко виплачувати борг. Варіант поїхати на війну через Міноборони йому здався “простішим і надійнішим”, ніж інші. Він зізнався, що багато хто обирає саме такий шлях, оскільки військкомат завжди розташований поряд, і не потрібно витрачати гроші, час на поїздку в інше місто чи регіон.
“Ну, я пішов. Прийняли без медогляду. Мабуть, їм план із відправлення треба гнати швидше, так що вже не до перевірок і медкомісій. Зібрали всіх за кілька днів, повезли. У частину приїхали вночі. Вранці одягли: берці, форма, зі спорядження дали речмішок ще радянського зразка, вафельний рушник, шматок мила й натільну радянську білизну. На моєму печатка стояла: 1960-й рік”, – розповів Дмитро.
Він підкреслив, мовляв, уже тоді в нього з’явилися “перші сумніви” щодо того, чи варто їхати далі. За його словами, зброї в армії РФ навалом – все хороше, в маслі, і набоїв вистачає. Але на цьому переваги закінчуються.
“На полігоні бардак, офіцерам на нас… Навчання тактиці, згуртування особового складу немає. Я вже від цього був шокований. Деякі автомат до ладу в руках не тримали, танків не бачили наживо, а їм через кілька днів на війну. Треба ж обкатати, обстріляти, як же так? Банально навіть берці нові натирають, треба розносити, мозолі вже на другий день. Знаючи про це, я приїхав зі своїми, але всіх змусили ходити у виданому”, – поскаржився росіянин.
Він додав, що на збірному пункті в Ростові, де він опинився, більшу частину так званих добровольців становили люди старше 45 років. Не всі з них виявилися здоровими.
“Я, звичайно, розумію цих пенсіонерів. Вони приїхали туди на патріотизмі. Але багато хто з пузом, половина в окулярах на мінус п’ять і вище. При мені один чоловік впав на шикуванні з інсультом. Загалом, подивився я на це все і зрозумів, що це реально квиток в один кінець”, – сказав Дмитро, додавши, що вирішив повернутися додому вже через три дні перебування у частині.
“До того часу ми ще контракти не підписали. Тому, коли нас на стрільбищі вишикували, то я просто відмовився. І ще осіб п’ять зі мною вийшли. Це просто безумство, на*іг такі приколи”, – обурився росіянин.
Зазначається, що чоловіки, які залишилися в таборі, вже через день були перекинуті в Україну і потім взяли участь у боях за Ізюм на Харківщині. Багато хто отримав поранення в перших же битвах.
