І таке буває…
Мамі сказав, що до товариша, у Київ їду. А сам, в АТО. Друзі всі воюють, і я до них подався…
Бій. Сепари вогнем засипають. Ну і ми не мовчимо.
Біжу траншеєю, голову опустив. Аж раптом:
— А ти що тут робиш, козаче?!
Піднімаю очі, батько! Я не розгубився:
— Тату, так і ви зараз, у столиці, на будівництві маєте бути!
— Молодець, сину! Тільки мамі ні слова. А по шиї дістанеш, коли повернемось. Щоб батька слухав!
