Заправляю машину… Як це звучить! Відчуваю себе олігархом з повним баком.
Під’їжджає пара. Вона за кермом. Він вийшов. Дивлюся, в цього хлопця немає рук. Вірніше, одна рука наполовину, одної майже нема до плеча. Голова зашита. Вона посміхається, заправляє бак, бігає, дивиться в очі.
Спекотно. Він останком вцілілої руки хоче витерти собі чоло. Нагинає голову так, що дотягується плечем.
Сиджу в машині і плачу. Клята війна. Дивлюся на дівчину. В очах щастя. Дивлюся на нього – сильна людина з сильним духом.
Розумію, що молитва за кожного воїна цінна… Вони, наші герої, ціною свого життя, рук, ніг, оберігають нас…
Їм ще доведеться пройти відновлення після цієї клятої війни..
Воїни світла, дякую.
