Юрій Глодан вийшов із квартири, де лишилась його сім’я, щоб піти в магазин, коли почув новину про вибух.
Біля під’їзду він кричав на поліцію, щоб його пропустили до палаючого будинку. Коли він потрапив до квартири, то знайшов тіла своєї дружини та її матері, убитих російською ракетою, яка поцілила у нижні поверхи.
Пізніше виявили тіло його тримісячної доньки Кіри. Він побачив його вперше, коли повернувся до квартири в неділю.
Смерть трьох поколінь однієї сім’ї викликала шок та обурення в Україні – країні, вже загартованій двомісячною війною.
Коментуючи ракетні удари, президент Володимир Зеленський був дуже засмучений, коли говорив про вбивство тримісячної Кіри.
“Чим вона загрожувала Росії? Здається, що вбивство дітей – це лише нова національна ідея Російської Федерації”, – сказав Зеленський у вечірньому зверненні до українців. Він назвав тих, хто спланував і здійснив напад, “подонками”.
У результаті ракетного удару також загинули ще п’ятеро людей.
У неділю Юрій повернувся до зруйнованого будинку, щоб побачити, що можна врятувати з квартири. Фотоальбоми, колекція цукрових пакетиків дружини, рукописні нотатки. Візочок його дитини був розірваний на шматки.
“Все, що перебуває там, викинуть як сміття, – сказав він BBC. – А для мене це дуже важливо, для нашої родини, для її друзів, для наших друзів. У нас спільні прекрасні друзі, їм будуть цінними всі ці речі”.
Вони з Валерією були разом дев’ять років.
“Вона була дуже доброю, вона любила сміятися, знаходила радість у простих речах, вона була щасливою. Одеса справді була її улюбленим містом. … Її здатність комунікувати з різними людьми, розуміння людей, те, як вона вміла спілкуватися, те, як вона чудово писала… Ви навіть не уявляєте, як вона писала!” – сказав він.
“Вона була чудовою мамою, подругою, з усіма найкращими якостями. Таку, як Валерія, мені неможливо буде знайти. Вона була ідеальною. Таку людину можна зустріти лише раз у житті, і це подарунок від Бога”, – додав він.
Кіра народилася на початку січня, всього за півтора місяця до початку війни.
Через кілька тижнів після цього Валерія написала в інстаграмі, що досягла “нового рівня щастя” після народження першої дитини.
“Це були найкращі 40 тижнів. – написала вона про свою вагітність. – Уже місяць нашій дівчинці”.
Юрій показав нам на телефоні фотографії Кіри, які йому надіслала дружина.
“Ми були дуже щасливими, коли вона народилася, – каже він. – Я був на пологах, я плакав від щастя, коли в нас народилася донечка. Мені дуже важко зараз усвідомлювати, що моєї донечки більше немає. І дружини, і тещі… Весь мій світ вчора знищила російська ракета. І, на жаль, не одна моя родина така”.
Він хоче, щоб світ дізнався про те, що сталося з його родиною.
“Це горе всієї України. Це горе Одеси. Це горе всього цивілізованого світу з цінністю людського життя. Тому що у ХХІ столітті, коли такий рівень комунікації між людьми, такий рівень культури та цивілізації, неможливо, щоб якась держава чинила таку агресію, таку війну, такі вбивства, такі звірства. Просто знищуючи іншу країну”, – сказав Юрій.
Коли ми йдемо, він дає нам кілька підгузків у сумці – одну з небагатьох речей, які він зміг витягти з квартири.
“Будь ласка, візьміть їх, – каже він нам. – Мені вони більше не потрібні. Це – діткам. Віддайте у доброчинну організацію”.
